Життя розкидало по свiту
Мене i моїх землякiв.
Тепер тiльки сльози та квiти
Везу на могили батькiв.
Пройшли тут лiта молодiї
Як сон, як веселковий рай…
Тож вiра, любов i надiя
Все звуть у колисковий край.
Приспiв 1:
Приїхав лише на годину,
I враз потеплiшала кров.
В Чернiговi я, мов дитина,
Вiдчув материнську любов.
Тут все зберiгається гiдно,
Минуле з майбутнiм буя.
Це край придеснянський, мiй рiдний –
Чернiгiвщина моя!
Повiрте, чим довше живу я,
Тим важче зносить бiль розлук.
Не час мою тугу лiкує,
мова й тепло вашiх рук.
В думках нову зустрiч плекаю,
В душi навiть взимку – весна,
А серцем шановно благаю:
Чекай мене, люба Десна!
Приспiв 2:
Приїду вже не на годину,
Пройдуся по вулицях знов.
Менi, сивоскронiй людинi,
Згадається перша любов…
Вiтчизна далека та рiдна,
Хай кращиться доля твоя!
Кохаю тебе щиро, нiжно,
Чернiгiвщина моя!
